БАНКРУТСТВО В УКРАЇНІ 2025: ЯК КРЕДИТОРУ ПОВЕРНУТИ СВОЇ ГРОШІ
Кількість справ про банкрутство в Україні зростає, як наслідок економічних коливань, впливу воєнних ризиків та загострення фінансових проблем у бізнесу. Разом із тим зростає й складність задоволення вимог кредиторів: конкуренція за обмежені активи, нові процедури реструктуризації та часті законодавчі зміни створюють ризики для тих, хто має вимоги до боржника.
У цій статті ми висвітлюємо основні механізми стягнення заборгованості у межах процедури банкрутства в Україні, практичні проблеми, пов’язані зі статусом заінтересованих осіб та стадіями провадження, і надаємо практичні рекомендації кредиторам.
1. Поняття та стадії процедури банкрутства
1.1. Загальна характеристика процедури банкрутства
Процедури банкрутства регулюються Кодексом України з процедур банкрутства (КУзПБ). Значні зміни останніх років запровадили механізми превентивної реструктуризації та імплементацію окремих європейських директив — ці новації впливають на права кредиторів і порядок реалізації вимог.
Цілі процедури. Основні цілі — або відновити платоспроможність боржника (санація, реструктуризація), або визнати неплатоспроможність і здійснити ліквідацію та пропорційне задоволення вимог кредиторів.
Сторони у справі. Ключові учасники — боржник, кредитори (в тому числі, забезпечені та забезпечені частково), арбітражний керуючий, господарський суд. Кредитори формують реєстр вимог і беруть участь у зборах, арбітражний керуючий здійснює управління масою, суд контролює хід процедури банкрутства.
1.2. Стадії провадження у справі про банкрутство
– Порушення справи про банкрутство. Суд відкриває провадження за заявою кредитора або боржника за умови наявності визначених КУзПБ підстав.
– Розпорядження майном. Під час провадження вводяться тимчасові обмеження на розпорядження майном; арбітражний керуючий приймає управління конкурсною масою; здійснюється розгляд заяв кредиторів з грошовими вимогами; затверджується реєстр вимог кредиторів.
– Санація (досудова та судова). Перед ліквідацією можливі превентивна (досудова) реструктуризація та судова санація, метою яких є зберегти бізнес, реструктурувати зобов’язання та забезпечити більші шанси кредиторів на повернення коштів. Новий режим превентивної реструктуризації містить спеціальні правила та мораторій на стягнення.
– Ліквідаційна процедура. Якщо відновлення неможливе, то майно боржника продається, а кошти розподіляються між кредиторами відповідно до черговості.
– Закриття провадження. Після розподілу маси або з інших підстав провадження закривається; незаявлені вчасно вимоги у подальшому часто не підлягають задоволенню.
1.3. Заінтересованість кредитора стосовно боржника
Заінтересована особа — та, чиї відносини з боржником або участь у ланцюгу платежів створюють підстави для сумніву у неупередженості (зв’язки, контроль, афілійованість тощо). Законодавство та судова практика конкретизують критерії й наслідки такого статусу.
Критерії встановлення: наявність контролю чи споріднених зв’язків, отримання прав вимоги від інших заінтересованих осіб, договірні відносини, взаємні транзакції у передбанкрутний період тощо.
Наслідки встановлення заінтересованості:
– обмеження голосу на зборах кредиторів;
– ризик оскарження вимог іншими кредиторами.
Практично довести відсутність зв’язку іноді складно: суди аналізують документи, платіжні ланцюги та корпоративні зв’язки.
2. Механізми стягнення заборгованості в межах процедури
Подача вимог і реєстр. Після відкриття провадження кредитори подають заяви про включення вимог у реєстр. Визнання вимоги судом є ключовим етапом, від якого залежить подальша черговість задоволення.
Черговість і види вимог. Вимоги задовольняються відповідно до черговості: перші — поточні витрати, забезпечені вимоги мають пріоритет за предметом забезпечення, конкурсні — загальні кредитори тощо. Забезпечені кредитори можуть обирати — залишатись як забезпечені або долучитися до конкурсної маси частково або повністю.
Роль арбітражного керуючого. Він розглядає заяви з грошовими вимогами кредиторів, формує ліквідаційну масу, ініціює оскарження підозрілих угод боржника, організовує продаж активів і координує виплати кредиторам. Від компетентності та порядності керуючого значною мірою залежить розмір повернення коштів.
3. Особливості процедури в окремих стадіях
– Відкриття провадження і мораторій. З відкриттям провадження та в період превентивної реструктуризації вводиться мораторій на стягнення, що обмежує дії кредиторів і створює «вікно» для колективного погодження плану реструктуризації.
– Виявлення та повернення активів. Закон надає інструменти для визнання правочинів недійсними, якщо вони вчинені з метою виведення активів — це важливе джерело поповнення маси.
– Оскарження дій пов’язаних осіб. Якщо боржник або афілійовані структури здійснювали операції, що шкодять кредиторам, арбітражний керуючий і незадоволені кредитори можуть ініціювати оскарження.
– Розподіл ліквідаційної маси. Реальна виплата часто менша за заявлені суми; черга та наявність забезпечення визначають частку, яку отримає кожен кредитор.
4. Судова практика та типові проблеми
Типові зловживання: відчуження майна до відкриття процедури банкрутства, укладення симулятивних угод, внутрішні розрахунки між афілійованими компаніями. Судова практика активно розглядає такі випадки та дозволяє повертати активи в ліквідаційну масу.
Проблеми з визнанням вимог кредиторів: формальні помилки в документах, пропуск строків або невірна кваліфікація вимог — часті підстави для відмови у включенні. Судова практика підкреслює важливість дотримання процесуальних строків та наявності доказів.
Недостатність активів і черговість: навіть правильно включена вимога може залишитися частково або зовсім незадоволеною через брак майна. Це одна з головних економічних реалій банкрутства.
5. Альтернативні або паралельні шляхи стягнення
– Виконавче провадження до відкриття справи. Якщо є рішення суду або виконавчі документи — до порушення банкрутства варто активно використовувати виконавче провадження.
– Персональна (субсидіарна) відповідальність керівника або засновників. У випадках доведеності дій органів управління боржника з доведення боржника до банкрутства, або на шкоду кредиторам, можливе притягнення керівників боржника до субсидіарної відповідальності — механізм, що іноді дозволяє отримати кошти додаткові кошти для задоволення вимог кредиторів.
6. Висновки та рекомендації
Основні проблеми: ризик неотримання повної суми через недостатність активів, процедурні помилки при поданні вимог до суду, ускладнення через статус заінтересованих осіб, дія мораторію під час реструктуризації та необхідність оперативного виявлення та оскарження підозрілих правочинів.
Рекомендації кредитору:
i. Діяти негайно: зібрати повні документи і подати вимоги у встановлені строки.
ii. Перевірити статус заінтересованості: уникати схем купівлі прав від заінтересованих осіб без ретельного аналізу — це може дискваліфікувати вимогу.
iii. Залучати фахівців: використовувати послуги адвоката та фінансового/аудиторського експерта для стягнення та оскарження сумнівних угод.
iv. Розглядати превентивні інструменти: якщо боржник погоджується — працювати над планом реструктуризації (може дати більше шансів на повернення коштів, ніж ліквідація).
v. Оцінювати економічну доцільність: для невеликих боргів процедура банкрутства може бути дорожчою за очікуваний результат — розгляньте альтернативні шляхи стягнення.
23.10.2025
