ДОКУМЕНТАЛЬНІ ТА ФАКТИЧНІ ПЕРЕВІРКИ: ЯК ПЕРЕВІРИТИ ПОВНОВАЖЕННЯ ПОДАТКОВОЇ
Контролюючі органи мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення та за умови пред’явлення або надіслання наступних документів:
– направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються: дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється) або об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу;
– копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються: дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб’єкта (прізвище, ім’я, по батькові фізичної особи – платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці – адреса об’єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид, підстави для проведення перевірки, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника та скріплення печаткою контролюючого органу;
– службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує відповідну посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.
Якщо вам не пред’явили, не надіслали чи надали вище перелічені документи, що оформлені з порушенням вимог – це є підставою для недопущення представників контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.
Зважаючи на викладене, платнику податків при вирішенні питання щодо допуску до проведення перевірки посадових осіб контролюючих органів необхідно:
– вимагати надати направлення на проведення перевірки, копію наказу про проведення перевірки, уважно їх проаналізувати щодо наявності в них всіх необхідних реквізитів (зазначені вище);
– вимагати пред′явлення від посадових осіб контролюючого органу службових посвідчень, що підтверджують їх особу та повноваження на проведення перевірки.
У разі відмови платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається та реєструється акт (у двох примірниках), який засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови. Один примірник такого акта вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. У акті необхідно зазначити дату, місце, прізвища посадових (службових) осіб платника податків та перевіряючих, а також вказати двох свідків, які жодним чином не пов’язані із платником податку і які розпишуться в акті під тим, що перевіряючи не мали направлення та/або будь-якого іншого вищезазначеного документу.
У разі, якщо перевіряючі намагаються силою потрапити до приміщень суб’єкта господарювання або вчиняють будь-які інші протиправні дії, слід одразу повідомити про такі факти правопорушень, зателефонувавши до Служби 102 та на гарячу лінію Державної податкової служби за номером телефону: 0800 501 007.
У будь-якому випадку, з метою належної правової оцінки обставин та забезпечення обґрунтованості відмови у доступі до перевірки, а також законності перебігу самої перевірки (у разі доступу перевіряючих), як і можливого оскарження результатів перевірки, рекомендовано залучати до відповідних дій юриста.
Разом з тим, неможливо не згадати і про наслідки недопуску перевіряючих до проведення ними податкової перевірки.
До них, зокрема, належать:
1. Адміністративний арешт майна:
– його може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.
– може бути повним або умовним.
Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов’язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону.
Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов’язковому попередньому отриманні дозволу керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном;
– може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом;
– вищевказане рішення щодо арешту майна може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.
2. Арешт коштів на рахунку/електронному гаманці платника податків:
– здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду;
– звільнення таких коштів з-під арешту також здійснюється за рішенням суду.
При цьому, звертаємо Вашу увагу на те, що платник податків має право на відшкодування збитків та немайнової шкоди, завданих контролюючим органом внаслідок неправомірного застосування арешту, за рахунок коштів державного бюджету, передбачених контролюючим органам, згідно із законом. Рішення про таке відшкодування приймається судом.
25.09.2023
