ШТРАФИ ЗА НЕВИКОНАННЯ НОРМАТИВУ ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ: АЛГОРИТМ ОСКАРЖЕННЯ ДЛЯ УКРАЇНСЬКОГО БІЗНЕСУ

Компанії в Україні, незалежно від сфери діяльності, можуть зіткнутися з адміністративно-господарською санкцією від Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю за невиконання встановленого законом нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Суми таких штрафів часто є значними, тому критично важливо знати свої права та ефективні шляхи захисту.

Наш аналіз судової практики та законодавства дозволяє виділити ключові аспекти проблеми.

1. Суть проблеми: Норматив та облік працівників

Згідно із Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (№875-ХІІ) для роботодавців встановлено такі нормативи:

 – Якщо в організації до 8 працівників — норматив не застосовується;

 – Якщо від 8 до 25 працівників — має бути щонайменше одна особа з інвалідністю;

 – Якщо 26 і більше працівників — необхідно забезпечити працевлаштування 4% від середньооблікової чисельності штатних працівників.

У разі невиконання нормативу застосовується адміністративно господарська санкція у розмірі середньорічної зарплати працівника за кожне нестворене робоче місце. Інформацію щодо кількості найманих працівників Фонд соціального страхування отримує від Пенсійного фонду України. У свою чергу, Пенсійний фонд бере дані із звітності, що йому регулярно подає платник податків.

При розрахунку нормативу враховується лише середньооблікова чисельність штатних працівників. Це означає, що:

– Особи, які працюють за цивільно-правовими договорами (наприклад, договори підряду, надання послуг, гіг-контракти), не включаються в облікову кількість штатних працівників.

– Отже, особи з інвалідністю, залучені за цивільно-правовим договором, не можуть вважатися виконанням нормативу щодо створення робочих місць.

Це найчастіша причина нарахування штрафів, оскільки багато компаній, співпрацюючи з особами з інвалідністю на підставі цивільно-правових договорів, помилково вважають, що виконали норматив.

І навпаки, трапляються непоодинокі випадки, коли Фонд соціального страхування помилково до середньооблікової чисельності штатних працівників зараховує осіб, влаштованих за сумісництвом, а також осіб, залучених за цивільно-правовими договорами. Як наслідок – виникає обов’язок влаштувати більше осіб з інвалідністю, а отже, і адміністративно-господарська санкція за НЕ влаштування збільшується.

2. Дві стратегії оскарження санкції

Ми рекомендуємо розглянути наступні три варіанти захисту, які можуть бути застосовані індивідуально або комплексно:

Варіант І. Помилка у розрахунку середньооблікової чисельності

Найбільш перспективна підстава для оскарження — це помилка у розрахунку, допущена Фондом або самим роботодавцем у наданій звітності.

Дія: Необхідно ретельно перевірити помісячний розрахунок середньооблікової чисельності штатних працівників.

Важливий нюанс: Якщо після перевірки з’ясується, що середньооблікова чисельність становила, наприклад, 15 осіб чи менше (а не 16 чи більше), це може мати критичне значення. Для підприємств із чисельністю від 8 до 15 осіб штраф становить лише половину середньорічної зарплати. Таким чином, навіть незначне коригування чисельності може зменшити суму штрафу вдвічі.

Варіант ІІ. Доведення вжиття всіх можливих заходів

Якщо помилок у розрахунку немає, можна оскаржувати штраф, доводячи відсутність провини компанії. Згідно з законодавством, суб’єкт не несе відповідальності, якщо доведе, що вжив усіх можливих заходів, щоб не допустити порушення.

Судова практика підтверджує, що суди скасовували накладені штрафи, якщо роботодавець підтверджував, що:

– були відкриті вакантні посади;

– подавалася звітність до Центру зайнятості (форма №3-ПН);

 – розміщувалися оголошення про пошук працівників;

 – укладалися угоди з Центром зайнятості про допомогу в підборі кандидатів.

У такому разі суди вважають, що невлаштування осіб з інвалідністю не є провиною роботодавця і штраф скасовують.

3. Шляхи оскарження

Якщо роботодавець вважає нарахування адміністративно-господарських санкцій необґрунтованим, він має право на їх оскарження. На підставі статей 19 та 20 Закону № 875 вирішення таких спорів належить до компетенції Фонду або судових органів.

Таким чином, для оспорювання штрафу роботодавець може скористатися одним із наступних способів:

– Адміністративне оскарження: Подати скаргу на санкції до Фонду, який їх нарахував;

– Судове оскарження (активне): Звернутися до суду з позовом про визнання протиправним та анулювання Розрахунку санкцій;

 – Судовий захист (пасивний): Дочекатися позову від Фонду про примусове стягнення санкцій і викласти свої аргументи щодо їхньої незаконності в рамках цієї справи.

Звертаємо увагу, що адміністративне та судове оскарження одночасно неможливе, адже компетентний орган залишить скаргу без розгляду, якщо виявить що вказана скарга є предметом розгляду суду.

Висновок

Комплексний підхід до оскарження, який включає аудит розрахунків та ретельну підготовку доказової бази, є єдиним ефективним шляхом. Важливо, що судове оскарження дозволяє зупинити нарахування пені та річних відсотків.

Наше адвокатське об’єднання готове провести детальний аналіз вашої ситуації, виконати альтернативний розрахунок та розробити індивідуальну стратегію захисту, щоб мінімізувати ваші фінансові ризики.

14.11.2025