Валютний контроль і граничні строки розрахунків в ЗЕД-контрактах: як бізнесу уникнути штрафів та мінімізувати ризики
Жабський Владислав – адвокат, співкеруючий партнер LBASE, голова комітету із захисту бізнесу Української комплаєнс асоціації
Гринько Кирило – адвокат LBASE
Валютний контроль — це система заходів, спрямована на забезпечення дотримання валютного законодавства, своєчасності розрахунків у зовнішньоекономічних операціях та належного документального підтвердження валютних транзакцій. Для бізнесу це не лише формальна банківська процедура, а реальний механізм, який може вплинути на строки розрахунків, фінансову дисципліну та ризик застосування санкцій.
У статті ми розбираємо, як саме валютний контроль працює в ЗЕД на практиці, які дії банку й податкових органів варто очікувати у разі порушення строків і які превентивні кроки допомагають знизити ризик штрафів ще на етапі укладення контракту.
І. Граничні строки розрахунків: як вони працюють на практиці
Стандартний граничний строк розрахунків становить 180 днів (для окремих категорій продукції – 90-120 днів) і починає відлік від конкретної події, передбаченої законодавством:
– Для експорту товарів: з дня митного оформлення експортованої продукції. Згідно із Законом, оплату за поставлений товар слід отримати не пізніше строку, встановленого НБУ, і починається відлік саме з дати митного оформлення вантажу. В Інструкції НБУ № 7 від 02.01.2019 р. уточнено, що банк починає контроль із дати оформлення експортної митної декларації або – якщо товар митному оформленню не підлягає – з дати підписання відповідного акту чи іншого документу про передачу товару.
– Для імпорту товарів: відлік розпочинається з дати авансового платежу (дня списання коштів із рахунку резидента на користь нерезидента). Закон прямо вказує, що поставка має відбуватися не пізніше граничного строку з дня здійснення такої передплати.
– Для послуг та інших нематеріальних операцій: строк розрахунків починається з дати підписання актів виконаних робіт, надання послуг, рахунку-фактури або іншого первинного документа, який підтверджує надання послуги/роботи чи передавання нематеріальних прав.
У випадку часткових поставок кожна партія товару вважається окремою операцією: відлік строку за кожною частковою поставкою починається з дати її митного оформлення. Таким чином, строк граничних розрахунків обчислюється для кожної партії продукції окремо. Нечіткі формулювання в контрактах значно підвищують ризик: наприклад, застереження на кшталт «оплата після реалізації товару» переносять початок строку розрахунків на невизначений термін і фактично позбавляють можливості дотримуватись граничного строку. У договорі потрібно однозначно фіксувати момент, від якого йде відлік (авансовий платіж, дата митного оформлення тощо).
ІІ. Законодавча основа
Законом України «Про валюту і валютні операції» закладено принципи валютного регулювання та визначено відповідальність у сфері ЗЕД.
Зокрема, частина перша статті 13 Закону дає НБУ право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Частина п’ята тієї ж статті передбачає відповідальність резидента за порушення строків: нарахування пені у розмірі 0,3% від суми неодержаних коштів за договором за кожен день прострочення. Загальна сума пені не може перевищувати суми заборгованості. Відповідальність за ці порушення зазвичай реалізується через податкові повідомлення-рішення контролюючих органів.
Підзаконне регулювання
НБУ встановлює строки граничних розрахунків постановами Правління.
Основний строк для ЗЕД-розрахунків становить 180 днів. Для специфічних категорій (аграрна продукція, критичний імпорт) встановлений строк 90-120 днів постановою НБУ №67 від 14.05.2019 р.
Підстави завершення валютного контролю.
На практиці банки автоматично моніторять строки розрахунків і при виявленні порушень передають інформацію до Національного банку України, яка в подальшому може бути використана як підстава для ініціювання перевірки з боку податкових органів. Банки як суб’єкти валютного контролю зобов’язані вести облік операцій, запитувати підтверджувальні документи та, за відсутності необхідних пояснень, відмовляти у проведенні операції — тому проактивна співпраця з банком і чітка документальна дисципліна є ключовими для уникнення відмов, штрафів і непотрібних перевірок.
У рамках операцій з експорту банк, що обслуговує резидента – продавця (підрядника, виконавця тощо), завершує валютний нагляд за операцією при надходженні оплати від нерезидента в межах граничних строків розрахунків.
У рамках операцій з імпорту банк, що обслуговує резидента – покупця (замовника) завершує валютний нагляд:
– при імпорті товарів – на підставі інформації з реєстру митних декларацій про здійснення поставки за імпортною операцією з оформленням митної декларації;
– при імпорті робіт, послуг – на підставі наданого нерезидентом акту, рахунку (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У разі, якщо товар, що імпортується резидентом, не ввозиться на митну територію України для закриття валютного нагляду необхідно підтвердити:
– у разі продажу товару нерезиденту за межами України – надходженням коштів від нерезидента за такою операцією;
– у разі використання товару за межами України – наданням документів, що підтверджують таке використання.
Вищенаведені підстави закриття валютного нагляду є вичерпними. Будь-які альтернативні способи розрахунків, узгоджені сторонами, критично оцінюються податковою та судами.
IІІ. Санкції за порушення строків
За порушення граничних строків розрахунків встановлено фінансові санкції – пеня 0,3% від суми неодержаних коштів за договором за кожен день прострочення. Ця сума нараховується у національній валюті (якщо контракт у гривні) або у валюті контракту з перерахунком за офіційним курсом НБУ на день виникнення заборгованості. Загальна пеня не може перевищувати 100% суми заборгованості.
Розрахунок пені здійснюють податкові органи за результатами перевірки:
– Обслуговуючий банк в автоматичному режимі надає НБУ інформацію про порушення строків, який в подальшому передає інформацію до податкових органів;
– Податкові органи проводять перевірку та виносять податкове повідомлення-рішення про нарахування пені.
Фактично, незважаючи на причини затримки, відповідальність несе саме український резидент. Виняток становить лише форс-мажорні обставини – наприклад, якщо граничні строки не можуть бути дотримані через обставини непереборної сили.
Підтвердженням форс-мажорних обставин в Україні є сертифікат Торгово-промислової палати України. Сам по собі сертифікат не є захистом від відповідальності, обов’язково повинна існувати документальна прив’язка до конкретної ситуації для захисту від відповідальності.
Засвідчувати форс-мажорні обставини в інших країнах можуть і інші уповноважені органи країни місцезнаходження сторони ЗЕД-контракту або третьої країни згідно з умовами такого контракту.
Практика застосування санкцій показує, що бізнес може використовувати низку аргументів захисту. Зокрема, якщо резидент подає позов до суду або арбітражу щодо стягнення заборгованості з нерезидента, відлік граничного строку призупиняється з моменту прийняття заяви до розгляду. Це означає, що за час розгляду вимоги пеня не нараховується, але виключно в тому випадку, якщо за наслідками судового розгляду позов резидента задовольняється.
Також звільнення від санкцій можливе за наявності сертифіката ТПП про форс-мажорні обставини за період його дії. Проте на практиці відстрочка строків чи звільнення від пені потребують своєчасно оформлених документів, тому зволікати з подачею позову чи засвідченням форс-мажору небезпечно.
ІV. Типові ризикові сценарії для бізнесу
У роботі з нерезидентами найпоширеніші сценарії, що призводять до порушення строків та застосування санкцій є:
Неплатоспроможність нерезидента. Імпортер/експортер-нерезидент не може оплатити (банкрутство, відмова контрагента). Незважаючи на це, український резидент повинен забезпечити дотримання строку граничних розрахунків.
Блокування платежів банком-кореспондентом. Переказ коштів затримується через обмеження в банку-кореспондента (технічні чи санкційні причини). Виручка надходить з запізненням – і податкові органи вважають строк розрахунку пропущеним, якщо не було офіційної відстрочки.
Затримка митного оформлення. Військові дії або митні процедури уповільнюють проходження товару через митний кордон. Навіть якщо компанія готова доставити товар, отримати гроші, початок відліку відкладається.
Умовна оплата «після реалізації товару». Контракти з пунктом «оплата здійснюється після реалізації товару» не узгоджені з вимогами валютного законодавства, оскільки не встановлюють момент відліку строку, і оплата може затягнутися на невизначений термін.
V. Як бізнес може мінімізувати ризик штрафів
Банківські інструменти захисту
Банківська гарантія/акредитив платежу – документ банку, що зобов’язується оплатити контракт у випадку, якщо замовник (нерезидент) цього не зробить. Для резидента наявність такої гарантії є документальним свідченням того, що у разі несплати договору з боку нерезидента, він все одно отримає кошти.
Ескроу-рахунок – рахунок у банку, на який покупець (імпортер) перераховує суму авансу під умови доставки товару. Банк блокує кошти до виконання контрактних зобов’язань, після чого передає їх продавцю. Це створює прозорий ланцюг передачі грошей: у разі затримки або конфлікту банк може підтвердити дату і суму переказу, що суттєво знижує ризик претензій з боку контролюючих органів
Комерційні та договірні механізми:
– Передоплата (часткова чи повна). Максимальна частка передплати (за умови експорту товарів) зменшує ризики: чим більше коштів уперед на рахунку, тим менша сума, за яку може нараховуватися пеня.
– Порука материнської компанії нерезидента. Якщо у нерезидента є фінансово спроможна материнська компанія, варто домовитися про письмову гарантію (поруку) з боку материнської структури. Тоді у випадку збоїв за контрактом резидент матиме ще одну сторону для стягнення заборгованості.
– Чітке визначення початку строку оплати. У договорі слід однозначно записати момент, від якого починається граничний строк, наприклад, строк розрахунків повинен бути менше 180 днів з дати митного оформлення (враховуйте строк на проведення транскордонного платежу).
Звернення до Міністерства економіки України з метою продовження граничних строків розрахунку.
– Міністерство економіки України має повноваження продовжити граничні строки розрахунків для резидента, шляхом видачі відповідного висновку.
– Підставами, для надання висновку Мінекономіки є документально підтверджені обставини, які об’єктивно унеможливлюють своєчасне виконання контрактних зобов’язань.
– Отриманий висновок Мінекономіки дає резиденту законне продовження граничних строків.
Процесуальна стратегія
– До спливу граничного строку варто вжити термінових дій – надіслати вимогу про оплату нерезиденту, зафіксувати претензії та підготуватися до арбітражу або суду. Чітко позначте дату, з якої заборгованість вважається простроченою, і негайно формулюйте письмові вимоги (оформлюючи їх відповідно до умов контракту).
– Звернення до судових інстанцій зупиняє перебіг граничного строку розрахунку.
VI. Практичний чек-лист для бізнесу
1. Проведення due diligence контрагентів, регулярна перевірка на санкційні списки, платоспроможність, ділову репутацію.
2. Визначити чіткий момент строку оплати. Закріпити в договорі дату або подію (дату оплати авансу, оформлення МД, підписання Акту тощо) як стартовий пункт відліку строку оплати контракту, який буде менше ніж визначені НБУ 180-денний граничний строк.
3. Передбачити банківський інструмент гарантування. Домовитись про акредитив/гарантію на випадок затримки платежу.
4. Узгодити договірні санкції за прострочення оплати контрагентом. Включити до контракту штрафну санкцію, яка буде не менше розміру пені НБУ за кожен день прострочення 0,3%.
5. Перевірити логістичний ланцюг. Забезпечити умови, щоб товар чи послуга могли доставлятися своєчасно (прорахувати ризики затримки транспорту, митниці, які можуть вплинути на строки).
6. Закласти механізм оперативного судового реагування. Прописати у контракті конкретну процедуру вирішення спорів – суд чи арбітраж та обрати право країні, яке буде застосовано до контракту.
7. Провести юридичний аудит проекту контракту перед підписанням. Залучити юриста для перевірки всіх пунктів проекту контракту на предмет ризиків валютного законодавства (особливо пунктів про строки платежів, Форс-мажор, відповідальність).
Що робити, якщо базовий строк оплати за договором більший, ніж граничні строки?
Граничні строки, встановлені НБУ, мають обов’язковий характер для резидента — домовленість у контракті про довший «базовий» строк сама по собі не звільняє від нарахування пені за пропуск граничних строків розрахунків.
В цьому випадку єдиним ефективним способом покращити ситуацію будуть переговори з контрагентом:
– або домовтеся про зміну строків оплати за договором;
– або домовтеся про відкриття контрагентом документарного акредитиву з відповідним внесенням змін до умов контракту (в цьому випадку, платником за контрактом буде банк, після підтвердження поставки товару/виконання умов договору).
Окрім цього, ефективним механізмом захисту інтересів суб’єкта ЗЕД є звернення до Міністерства економіки України з метою отримання висновку про продовження граничних строків розрахунків за зовнішньоекономічним контрактом.
Особливо актуальним таке звернення є у випадках, коли предметом ЗЕД-контракту виступає постачання складних виробів або обладнання, що потребують установки, монтажу, пусконалагоджувальних робіт та гарантійного обслуговування, а строк їх виготовлення та транспортування перевищує 180 календарних днів.
VII. Висновки для бізнесу: валютний контроль — це питання структури угоди, а не лише бухгалтерії
Граничні строки розрахунків і пов’язані санкції — це меншою мірою «податкова» проблема, та більшою – питання правильного структурування комерційних ризиків, вибору ефективних банківських інструментів та налагодження внутрішніх процедур моніторингу платежів.
Проактивна модель управління дозволяє суттєво знизити ризик нарахування пені та уникнути тривалих спорів із контролюючими органами – використовуйте чіткі договірні формулювання, надійні банківські інструменти, належне документальне підтвердження поставок та своєчасну комунікацію з контрагентом.
Для середнього та великого бізнесу валютний контроль має бути інтегрованим елементом системи комплаєнсу та юридичної стратегії зовнішньоекономічних угод (із залученням внутрішніх або зовнішніх радників). У цьому контексті він виходить за межі функції фінансового департаменту і стає критично важливим інструментом управління правовими та фінансовими ризиками бізнесу.
15.05.2026
