ВИКОНАННЯ МІЖНАРОДНИХ АРБІТРАЖНИХ РІШЕНЬ В УКРАЇНІ: ЩО ПОТРІБНО ЗНАТИ КРЕДИТОРУ І БОРЖНИКУ
1. Вступ.
Отримання рішення арбітражу про стягнення коштів — це не кінець шляху, а початок нової, не менш складної фази: визнання й виконання рішення в юрисдикції боржника. Національне законодавство та міжнародні договори створюють сприятливі умови, але успіх на практиці залежить від ретельної підготовки, грамотної тактики та вміння передбачити процесуальні підводні камені.
В цій статті ми надамо роз’яснення та практичні поради щодо процедури отримання дозволу на виконання рішення міжнародного комерційного арбітражу в Україні.
Законодавчий базис
Ключовим інструментом у сфері визнання та виконання арбітражних рішень є Нью-Йоркська конвенція 1958 року (Україна є учасницею конвенції з 10 січня 1961 р.). Саме вона встановлює уніфіковані правила визнання та виконання рішень іноземних міжнародних комерційних арбітражів у державах-учасницях.
Закон України «Про міжнародний комерційний арбітраж» встановлює правові засади діяльності міжнародного комерційного арбітражу в Україні, визначає порядок розгляду арбітражних спорів, а також регулює процедури визнання та виконання арбітражних рішень. Його положення застосовуються, зокрема, до рішень, ухвалених Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті України, а також — у поєднанні з нормами процесуального законодавства та міжнародних договорів — до іноземних арбітражних рішень, що підлягають визнанню та виконанню на території України.
Таким чином, національне законодавство інтегрує міжнародні арбітражні стандарти у правову систему України, забезпечуючи правову визначеність і передбачуваність процедур для іноземних інвесторів та учасників міжнародної торгівлі.
Процедурні питання розгляду заяв про визнання та надання дозволу на виконання арбітражних рішень визначаються Цивільним процесуальним кодексом України (ЦПК Україні), а централізований розгляд відповідних заяв здійснює Київський апеляційний суд, як суд першої інстанції, а Касаційний цивільний суд – як суд апеляційної інстанції, що є останньою інстанцією при розгляді цих категорій справ.
Такий підхід дозволяє забезпечувати єдність судової практики у цій категорії справ.
2. Чому визнання рішення це не формальна дія
Рішення міжнародного комерційного арбітражу визнаються та підлягають виконанню в Україні за наявності підстав, передбачених міжнародним договором або на підставі принципу взаємності.
Подання заяви про визнання і надання дозволу на виконання регулюється чіткими вимогами, що передбачені ст. 476 ЦПК України. Недотримання цих вимог призводить до повернення заяви без розгляду, що особливо ризиковано, коли подання відбувається в останній день строку — у таких випадках бізнес втрачає час і несе додаткові витрати.
Щоб мінімізувати ризики, необхідно готувати пакет документів заздалегідь, перевіряти вимоги до перекладів, нотаріального засвідчення та апостилювання і звертатися за процесуальною допомогою до фахівця до подачі — це значно підвищує шанси на оперативне та ефективне визнання та виконання арбітражного рішення.
Топ причин, через які визнання та виконання рішень затягується або блокується:
i. Неправильно оформлені документи. Ненотаріально засвідчені копії, відсутність апостиля, неповні переклади.
ii. Невідповідність процедури арбітражного розгляду умовам арбітражної угоди. Може бути підставою для відмови у наданні дозволу на виконання рішення.
iii. Недоведене місцезнаходження активів в Україні. За загальними правилами, визнання рішень комерційних арбітражів можливо як в країні, де перебуває боржник, так і в країні місця перебування його активів.
iv. Питання повноважень представника. Неналежно оформлені документи або відсутність перекладів на державну мову може бути підставою для залишення заяви без руху.
v. Суперечки про публічний порядок. Є важливим питанням особливо в справах за участі державних чи підсанкційних сторін.
Практика оформлення документів: як не отримати «повернення без розгляду»
Обов’язковий перелік документів, що подаються до суду разом із заявою про визнання рішення:
– Оригінал або нотаріально засвідчена копія арбітражного рішення; якщо рішення складено іноземною мовою, необхідно проставити на ньому апостиль та зробити переклад на українську мову звернувшись до перекладача, в подальшому із здійсненням нотаріального засвідчення підпису перекладача на перекладі.
– Арбітражна угода: оригінал або нотаріально засвідчена копія; якщо арбітражна умова міститься в основному договорі — надайте весь договір.
– Довідка про існування юридичної особи-заявника: свіжий витяг з торгового/комерційного реєстру з апостилем.
– Документи, що підтверджують повноваження представника. Якщо документ викладений іноземною мовою, потрібно надати нотаріально засвідчений переклад. Якщо ж документ виданий закордоном (наприклад, довіреність), додатково потрібно її апостилювати.
– Квитанція про сплату судового збору та її переклад, якщо документ про оплату судового збору складений іноземною мовою.
– Переклади документів: повний переклад документів, складених іноземною мовою на українську мову, із нотаріальним засвідченням підпису перекладачі на перекладах.
– Копія заяви про визнання та надання дозволу на виконання рішення з усіма додатками та перекладами для боржника.
3. Заходи забезпечення позову: як перетворити право на реальний захист активів
Заходи забезпечення — арешт майна, активів, грошових коштів, заборони на відчуження або виїзд суден та інші заходи забезпечення — це ключовий інструмент захисту інтересів кредитора на час розгляду судом питання про дозволу на виконання арбітражного рішення. У справах, де йдеться про великі суми або про ризик швидкого виведення активів, адекватно і своєчасно застосовані забезпечувальні заходи часто визначають, чи отримає кредитор гроші, чи залишиться з формальною перемогою на руках.
Чому заходи забезпечення важливі
– По-перше, вони знижують ризик розкрадання або виведення активів боржником. Арешт рахунків або заборона на відчуження нерухомості фактично «заморожують» варіанти уникнення виконання.
– По-друге, такі заходи створюють реальний тиск на боржника: з ним простіше домовитися щодо добровільного виконання арбітражного рішення.
– По-третє, у разі, коли подальше виконання вимагатиме участі приватних чи державних виконавців, наявність арешту полегшує роботу з ідентифікацією та інвентаризацією активів.
Які заходи доступні при розгляді заяви про визнання рішення
– Арешт грошових коштів на банківських рахунків;
– Накладення арешту на майно, корпоративні права, товари на складах;
– Заборона на вивезення або експлуатацію суден;
– Тимчасові заборони на відчуження цінних паперів;
Процедура і стандарти доказування
Клопотання про заходи забезпечення має бути обґрунтоване, суди вимагають, як правило: наявності правових підстав для накладення арешту, ризику розтрати/виведення майна або істотної шкоди внаслідок бездіяльності, пропорційності заходів забезпечення до предмету спору. Від заявника вимагається довести підстави і ризик — тобто, показати суду, що відсутність заходів унеможливить фактичне виконання рішення арбітражу.
На практиці зустрічається вимога додаткових гарантій: суд може просити від заявника залишити забезпечення на покриття можливих збитків боржника у разі неправомірності заходів. Також іноземним кредиторам іноді вимагають надати зобов’язання про відшкодування, якщо результати перевірки виявляться некоректними.
4. Процедура розгляду заяв про визнання та надання дозволу на виконання рішень арбітражу в Україні.
Процедуру визнання та виконання рішення можна поділити на відповідні кроки:
– Подача заяви до Київського апеляційного суду (як до суду першої інстанції). Варто мати на увазі, що із заявою про визнання рішення арбітражу в Україні можна звернутись впродовж 3-х років з дати його ухвалення.
– Перевірка судом поданих документів, надсилання копії заяви боржнику для подання ним відзиву.
– Розгляд по суті: суд аналізує наявність підстав для відмови, передбачених Нью-Йоркською конвенцією та національним законом.
– Винесення ухвали: визнання рішення та надання дозволу на виконання або відмова; у разі позитивного рішення — видача виконавчого листа.
– Апеляційне оскарження рішення в Касаційному цивільному суді у складі Верховного Суду.
– Стадія виконання: звернення до виконавця за примусовим виконанням отриманого виконавчого листа, застосування арештів, описів, продажу майна тощо.
Суд може відмовити у визнанні лише за виключними підставами, передбаченими ст. V Нью-Йоркської конвенції та Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж», зокрема:
– недійсність арбітражної угоди;
– відсутність належного повідомлення іншої сторони про арбітражний розгляд;
– розгляд арбітражем спору, що не передбачені арбітражною угодою;
– порушення публічного порядку країни, де визнається арбітражна угода.
Недоліки арбітражної угоди та процесу арбітражу
Однією з найпоширеніших підстав для заперечень проти визнання та виконання арбітражного рішення є посилання на недоліки арбітражної угоди або порушення процедури розгляду спору. Відповідно до положень Нью-Йоркської конвенції та Закону України «Про міжнародний комерційний арбітраж», суд може відмовити у визнанні та наданні дозволу на виконання арбітражного рішення лише у чітко визначених виняткових випадках.
Зокрема, підставами для відмови можуть бути такі обставини:
Недійсність або дефекти арбітражної угоди.
Суд може відмовити у визнанні рішення, якщо одна зі сторін арбітражної угоди на момент її укладення була недієздатною або обмежено дієздатною. Також підставою для відмови може бути недійсність самої арбітражної угоди за правом, якому сторони її підпорядкували. Якщо ж сторони не визначили застосовне право до арбітражної угоди, її дійсність оцінюється за правом держави, у якій було винесено арбітражне рішення.
Порушення права сторони на участь у процесі.
Визнання рішення може бути відхилене, якщо сторона, проти якої воно винесене, не була належним чином повідомлена про призначення арбітра або про сам арбітражний розгляд. Аналогічно, підставою може бути ситуація, коли сторона з поважних причин була позбавлена можливості представити свою позицію, подати пояснення або докази. Така підстава спрямована на захист фундаментального принципу процесуальної справедливості — права сторін бути почутими.
Вихід арбітражу за межі арбітражної угоди.
Суд може відмовити у виконанні рішення, якщо арбітраж розглянув спір, який не передбачений арбітражною угодою або виходить за межі її умов. Водночас міжнародна практика допускає часткове визнання рішення. Якщо положення арбітражного рішення, що стосуються питань у межах арбітражної угоди, можуть бути чітко відокремлені від тих, що виходять за її межі, така частина рішення може бути визнана і виконана.
Порушення процедури формування арбітражу або арбітражного розгляду.
Підставою для відмови також може бути невідповідність складу арбітражного трибуналу або процедури розгляду домовленостям сторін. Якщо ж сторони не погодили конкретні процедурні правила, перевіряється відповідність процедури праву держави, в якій проводився арбітраж. Таким чином, суд оцінює, чи було дотримано базових процесуальних гарантій та правил, які сторони визначили для вирішення спору.
Неостаточність або скасування арбітражного рішення.
Суд також може відмовити у визнанні та виконанні рішення, якщо воно ще не стало обов’язковим для сторін або було скасоване чи призупинене компетентним судом держави, у якій або відповідно до права якої воно було винесене. У таких випадках український суд, як правило, утримується від надання дозволу на виконання до моменту остаточного вирішення питання про чинність рішення у юрисдикції місця арбітражу.
За нашим досвідом, у деяких рішеннях іноземних арбітражів відсутнє зауваження, що це рішення є остаточним та обов’язковим для сторін, що створює уяву в українських судів, про ненабрання чинності рішенням. Щоб уникнути непорозумінь з судом при визнанні рішення, варто отримати від секретаріату відповідного арбітражу лист про те, що рішення набрало чинності та є остаточним, відповідно до Регламенту.
Порушення публічного порядку.
Аргументи про нібито порушення публічного порядку часто використовують, щоб зупинити або унеможливити виконання іноземного арбітражного рішення. Водночас суди в Україна зобов’язані самостійно перевіряти, чи не суперечить виконання рішення фундаментальним цінностям і принципам національної правової системи — навіть якщо відповідні заперечення не були висунуті боржником.
Підґрунтям для відмови визнати або виконати рішення має бути реальна й суттєва загроза базовим правовим підвалинам держави: конституційним принципам, основним правам людини або істотним суспільним інтересам. Отже, підстава «публічний порядок» тлумачиться вузько і застосовується виключно в крайніх випадках. На практиці це означає, що такі заперечення повинні бути переконливо доведені — суди не схильні підтримувати формальні або комерційно мотивовані претензії, які маскуються під аргументи про публічний порядок.
Важливо розуміти, що всі перелічені підстави мають вичерпний характер і підлягають вузькому тлумаченню.
Суди в Україні в основному дотримуються проарбітражного підходу та не переглядають арбітражне рішення по суті спору. Їхнє завдання полягає лише у перевірці того, чи було дотримано основних процесуальних гарантій і чи не порушує виконання рішення фундаментальних принципів правопорядку.
5. Примусове виконання рішення арбітражного суду
Після того як український суд виніс ухвалу про визнання арбітражного рішення і вона набрала законної сили, наступний крок — отримання виконавчого листа та запуск процедури примусового виконання. Нижче — покроковий опис процесу, важливі практичні нюанси й рекомендації, що підвищать шанси на успішне стягнення.
5.1. Отримання виконавчого листа
Після набрання чинності ухвалою про визнання, стягувач повинен звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про видачу виконавчого листа. Сам виконавчий лист — ключовий документ, який дає право звернутися до виконавця для примусового виконання.
5.2. Вибір виконавця
Стягувач може звернутися як до державного, так і до приватного виконавця. Вибір залежить від специфіки справи: приватні виконавці іноді діють оперативніше; але тільки державні виконавці мають право виконувати рішення про стягнення боргів з державних підприємств.
5.3. Строк пред’явлення виконавчого листа
Строк пред’явлення виконавчого листа до виконання — три роки з дати набрання ухвалою законної сили. Якщо цей строк пропущено, можливе відновлення лише за наявності поважних причин.
5.4. Дії виконавця та їх наслідки
Після відкриття виконавчого провадження виконавець вживає заходів забезпечення: накладає арешти на банківські рахунки, накладає заборони на відчуження нерухомості, вносить обтяження в реєстри, може ініціювати опис та вилучення майна. Практичний ефект — блокування руху коштів, зупинка поточних розрахунків боржника з контрагентами. Цей тиск часто стимулює боржника до переговорів або добровільного виконання рішень.
5.5. Обмеження
Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» під час дії воєнного стану діє мораторій на примусове виконання рішень щодо підприємств оборонно-промислового комплексу, а також, підприємств, що були націоналізовані державою за час воєнного стану.
6. Важливі правові позиції Верховного Суду.
Належне засвідчення копій документів
Київським апеляційним судом та Верховним Судом сформована практика про відкриття провадження у справі лише у разі подання заявником повного та належно завіреного пакету документів.
Так у справах №519/15/17, №824/80/22, №824/77/25, №824/9/25 було відмовлено у відкритті провадження, у зв’язку з поданням неналежно завірених копій арбітражного рішення (копії були засвідчені українським адвокатом або англійським солісітором).
Неналежне повідомлення про арбітражний розгляд, як підстава про відмову у визнанні рішення
За загальним правилом, неповідомлення відповідача про арбітражний розгляд є підставою для відмови у визнанні рішення в Україні (справа № 824/199/20). Однак, суди сформували правові позиції у справах № 159/1777/17, №824/183/20 за якими відмова сторони від отримання повістки про призначення арбітражного розгляду є підтвердженням належного повідомлення про розгляд.
Порушення публічного порядку.
У справі №824/146/19 суди зробили висновок, що визнання та надання дозволу на виконання рішення на користь сторони, що перебуває під санкціями Ради національної безпеки і оборони України, не порушує публічний порядок України і не є підставою для відмови у визнанні рішення, яке є обов’язковим для виконання.
У справі №824/36/25 судами зроблено висновок, що стягнення арбітражним судом відсотків на користь позивача, які є вище, ніж передбачені законодавством України, не є порушенням публічного порядку.
Дійсність арбітражної угоди
У справі №824/268/21 суди відмовили у визнанні рішення арбітражу, у зв’язку з тим, що сторони уклали арбітражну угоду виключно шляхом пересилання арбітражної угоди електронною поштою. В подальшому, сторони були зобов’язані обмінятися скан-копіями підписаної арбітражної угоди, однак такий обмін не відбувся, внаслідок чого, суди констатували відсутність арбітражної угоди.
Обов’язкове звернення до арбітражу, у разі наявності арбітражної угоди
У справі №824/116/21 Верховним Судом зазначено, що арбітражна угода володіє позитивним і негативним ефектом: вона зобов`язує сторони передавати спори в арбітраж і надавати складу арбітражу компетенцію щодо спорів, охоплених арбітражною угодою (позитивний ефект). Якщо виникає спір, який відноситься до обсягу арбітражного угоди, будь-яка зі сторін може передати його на розгляд складу арбітражу. З іншої сторони, арбітражна угода перешкоджає сторонам у спробах вирішити їх спори в суді (негативний ефект). Сторона, яка уклала арбітражну угоду, не може ігнорувати такі її умови і замість обраного арбітражу звернутися до суду держави, який був би компетентним на вирішення спору за умови відсутності укладеної між сторонами подібної арбітражної угоди.
Право вимоги, як актив відповідача, на який можливо звернути стягнення.
У справах №824/152/22, №824/151/22 суди зробили висновок, що існування у відповідача права вимоги до заявника є об’єктом права власності і в такому випадку, можливе надання дозволу на виконання рішення в Україні, навіть якщо відповідач не є резидентом України.
7. Підсумок — що має знати бізнес
Виконання іноземного арбітражного рішення в Україні це робочий, зрозумілий механізм, результатом якого може бути отримання реального виконання рішення — але лише за умови професійної та стратегічної підготовки.
Перемога в арбітражі дає вам право на стягнення, її матеріалізація в кошти залежить від того наскільки ефективно ви реалізуєте на практиці це право.
Владислав Жабський, співкерючий партнер LBASE, адвокат
Кирило Гринько, адвокат LBASE
10.04.2026
